З середини ХХ століття ожиріння почало сприйматися не стільки як косметичний недолік, скільки як медична та соціальна проблема. Адже ожиріння – це фактор, який збільшує ризик передчасної смерті, а також посилює розвиток цілої групи хвороб. Так, наприклад, артеріальна гіпертензія та цукровий діабет зустрічаються у 2,9 рази частіше у людей із подібною проблемою. На сьогоднішній день доведено, що ожиріння є однією з найголовніших причин виникнення злоякісних пухлин. Якщо надлишок маси тіла перевищує 40% норми, то ризик виникнення пухлини у жінок підвищується на 55%, а в чоловіків – на 33%.
Незважаючи на існування найрізноманітніших методів лікування ожиріння, ця проблема залишається вкрай актуальною. Відсутність стійкого ефекту в лікуванні хворих з морбідним ожирінням терапевтичними методами та прогресування супутніх захворювань спричинило пошуки інших методів лікування – хірургічних. У цій статті ми хочемо поділитися досвідом нашої клініки та розповісти вам про метод, який вибрали з усього спектра можливих методів лікування надмірної ваги – введення внутрішньошлункового балона. Цей малоінвазивний метод лікування ожиріння відноситься до гастрообмежувальних методик.
Початок історії
У медицині давно було зазначено, що пацієнти, у яких з ряду причин утворився безоар (конкремент із щільно поваленого волосся або волокон рослин у шлунку чи кишечнику жуйних тварин, коней, кішок, рідше свиней та собак, іноді людини), дуже худі. Безоар може досягати величезних розмірів і в деяких випадках займати всю порожнину шлунка. Данці Ole Nieben і Henrik Harboe вперше в 1982 році опублікували матеріал про свою методику, яка передбачала введення в шлунок балона на кшталт безоару.
Що таке сучасний балон?
Система складається безпосередньо з самого балона, в стінку якого вмонтовано клапан із силіконових трубок, які використовуються в процесі встановлення балона та його заповнення. Балон виготовлений із високоякісного м’якого прозорого медичного силікону. Цей матеріал інертний по відношенню до навколишніх тканин, але дуже стійкий до кислотного середовища шлунка. Він є тонкостінною еластичною кулею, яка заповнюється водою в об’ємі від 500 до 700 мл. При такому об’ємі діаметр балона становить у середньому 13 см. Балон є абсолютно гладким. У стінці є клапан, через який він заповнюється рідиною. Через спеціальну трубку балон заповнюється стерильним фізіологічним розчином, внаслідок чого набуває форми сфери.
Принцип дії балона ґрунтується на створенні стимуляції рецепторів шлунка, які посилають сигнал про ситість у кору головного мозку. Після встановлення внутрішньошлункового балона їжа надходить у шлунок в обмеженій кількості (об’єм становить приблизно дві-три столові ложки). В результаті цього рецептори слизової оболонки шлунка вловлюють сигнали і від самої їжі, і від балона, передаючи головному мозку інформацію про насичення. На формування нового рефлексу (йдеться про насичення малою кількістю їжі) може знадобитися кілька місяців. Важливо, що на відміну від дії лікарських препаратів, спрямованих на придушення почуття голоду, внутрішньошлунковий балон впливає саме на центр насичення, що дозволяє позбавити пацієнта синдрому відміни при видаленні балона.
Техніка виконання
Балон встановлюють під контролем гастроскопії. Це не операція, а ендоскопічна процедура. Перед установкою обов’язково оглядаються слизові оболонки стравоходу і шлунка на предмет можливих ерозій, виразкових або пухлинних захворювань. Потім крізь рот вводиться балон. До катетера підключається шприц, і під контролем ендоскопа балон починає роздуватися. При цьому чохол, в якому знаходиться балон, розривається і балон звільняється.
Коли балон заповнюється на необхідний об’єм (500-700 мл), катетер витягується з балона, клапан закривається. Балон стає вільною кулею у шлунку. Катетер та гастроскоп витягуються з пацієнта.
Балон встановлюється загалом на 6 місяців. Лікування за допомогою внутрішньошлункового балона більшість пацієнтів переносять легко, протягом усього терміну терапії майже не відчувають балон. Пацієнти ведуть звичний спосіб життя, можуть займатися фізичними вправами.
Водночас у перші 2–4 дні після встановлення балона більшість пацієнтів відзначають нудоту, іноді блювання, печію, слинотечу, тяжкість під ложечкою, тупі болі. Цей стан пов’язаний із реакцією шлунка на наявність стороннього тіла в ньому. У цей період ми призначаємо лікарські препарати (мотіліум, но-шпа або дуспаталін). Через деякий час шлунок адаптується до балона і симптоми, що турбують, проходять.
Протягом першого місяця знаходження балона у шлунку пацієнт щодня приймає препарат, що знижує секрецію шлунка (це ліки із групи інгібіторів протонної помпи – Омепразол або Лансопразол). Це необхідно робити для попередження запалення та виразок у шлунку.
Незважаючи на те, що використання внутрішньошлункових балонів є одним із найбезпечніших методів лікування, повністю гарантувати відсутність ускладнень неможливо. У поодиноких випадках може спостерігатися непереносимість лікування, яка проявляється нудотою, частою блювотою, неможливістю прийому їжі. При непереносимості можливе дострокове видалення балону.
Після закінчення цього терміну балон видаляється. До речі, як установку, так і видалення ми проводимо під загальним знеболенням. Важливо, що за час використання внутрішньошлункового балона у пацієнта встигає сформуватися певна культура харчування, тому навіть після закінчення дії процедури багато хто самостійно підтримує досягнутий результат ваги. Усі пацієнти перед встановленням внутрішньошлункового балона ретельно обстежуються. Важливо виключити виразкові чи ерозивні захворювання слизової оболонки шлунка.
Протипоказаннями є також такі супутні порушення:
- хронічні захворювання, які можуть загостритись після встановлення балона;
- наявність психічних розладів, алкоголізму;
- низька самодисципліна пацієнтів (недотримання призначеного режиму харчування);
- постійний прийом аспірину, інших протизапальних ліків, стероїдів, препаратів, подразнюючих шлунок, а також антикоагулянтів (ліків, що знижують згортання крові);
- вагітність чи період лактації.
Балон за показаннями
Внутрішньошлунковий балон – хороший метод, за допомогою якого досягаються відмінні результати при правильно вибраних показаннях. Як правило, ми рекомендуємо ставити балони пацієнтам з індексом маси тіла більше 40, які вже застосовували різні методи лікування, які не принесли їм бажаного результату. Крім того, установка внутрішньошлункового балона показана також пацієнтам, які відмовилися від оперативних втручань (найчастіше від накладання кільця на шлунок) або у яких є протипоказання до них.
Корекція ваги за допомогою внутрішньошлункового балона має низку певних переваг у порівнянні зі звичними дієтами та програмами схуднення. По-перше, пацієнт відчуває наповненість шлунка (ситості) вже при вживанні невеликої кількості їжі. По-друге, пацієнт навчається принципам, необхідним підтримки ваги оптимальному рівні, змінює свій режим і характер харчування. По-третє, він може оцінити переваги нехірургічного та немедикаментозного методу лікування.
Для сприятливого зниження маси тіла після застосування внутрішньошлункового балона величезне значення має усвідомлення пацієнтом тих причин, через які у нього з’явилася зайва вага. Велике значення у розвитку ожиріння мають малорухливий, сидячий спосіб життя, відсутність фізичного навантаження, спадково-конституційна схильність до ожиріння. Однак слід пам’ятати і про ендокринну етіологію ожиріння (синдром Іценка-Кушинга, гіпофізарне ожиріння, тиреогенне ожиріння, постклімактеричне ожиріння тощо). Для того, щоб результат був стійким, необхідний ретельний контроль з боку лікаря-ендокринолога за гормональними та метаболічними показниками, лікування основного захворювання.
Як правило, будь-яке аліментарне ожиріння призводить до розвитку захворювання, пов’язаного з надмірною масою тіла (цукровий діабет ІІ типу, дисліпідемія, атеросклероз, варикозне розширення вен, порушення менструального циклу у жінок, проблеми, пов’язані з низьким рівнем тестостерону у чоловіків, апное, тощо). Перебіг захворювання після балонної пластики може покращитись – знижуються інсулінорезистентність, рівень загального холестерину та холестерину низької щільності, рівень артеріального тиску. Однак при недотриманні рекомендацій лікаря кілограми можуть повернутися, а тяжкість захворювання посилитися.
Результат лікування за допомогою балона залежить також від пацієнта. Ми налаштовуємо його на серйозне лікування протягом кількох місяців. Він повинен обмежити свій раціон, переглянути склад їжі, зменшивши відсоток вмісту в ній жирів і вуглеводів, переглянути свій режим фізичних навантажень, звички, що призводять до збільшення ваги, регулярно проводити моніторинг біохімічних показників крові.
Виходячи з нашого досвіду, пацієнт, який розраховує лише на те, що за нього все зробить балон, отримає результат гірший, ніж той, хто працюватиме над собою весь період лікування. Після встановлення внутрішньошлункового балона організм починає перебудовуватись на новий шлях метаболізму. Як правило, процес перебудови триває близько трьох місяців. При дотриманні пацієнтом усіх рекомендацій досягається довготривалий стійкий результат, який задовольняє пацієнта після видалення балона.
Супутня корекція
Внаслідок застосування внутрішньошлункового балона пацієнти втрачають від 10 до 28 кілограмів. Часто внаслідок втрати ваги страждає зовнішній вигляд пацієнта, шкіра втрачає тургор, провисає – особливо в області передньої черевної стінки. Для попередження такого явища було розроблено програму для пацієнтів із внутрішньошлунковим балоном. Програма передбачає динамічний спостереження та додатковий вплив фізіотерапевтичних, дезінтоксикаційних мезо-, озоно-, терапевтичних методів лікування. Програма також включає плазмофорез, ультразвукові технології, кріосауну. У деяких випадках ми успішно застосовуємо різні варіанти абдомінопластики при утворенні шкірно-жирового фартуха в області передньої черевної стінки. Також проводимо пластику плечей та стегон. В області обличчя застосовуємо хірургічні ліфтинги.
