icon

Старіння та детоксикація

27.01.2011
16872

Косметологи стверджують: «Немає негарних жінок, є погана косметика», у відповідь лікар скаже: «Проблемна шкіра – проблема токсикологічна». А істина, як завжди, десь посередині – справа в тому, що мають рацію обидва. Косметологія і токсикологія – наука, що вивчає дію шкідливих речовин на людину, – займаючись своїми проблемами, крокували тисячоліття, не перетинаючи один з одним. Адже організм – єдина, цілісна система, і стан одного органу взаємно впливає стан інших.

Процеси утворення токсичних речовин та їх знешкодження в нормі врівноважені, і людина почувається здоровою і виглядає відповідно. Однак коли потік токсичних речовин перевищує можливості системи детоксикації організму (внаслідок чого вона починає працювати з перенапругою), функціональний та структурний стан клітин погіршується, і виникають проблеми зі здоров’ям. Ну, а що ж шкіра? Вона також при цьому «страждає». Погіршуються її властивості: тургор, еластичність, що призводить до в’ялості та передчасного утворення зморшок. З’являються нездоровий колір (залежно від переважання тих чи інших токсичних речовин в організмі, шкіра може набути жовтого, сірого, землистого відтінку), кола під очима, набряки. Розвиваються зміни шкіри алергічного та запального характеру.

ЗВІДКИ ЧЕКАТИ НЕБЕЗПЕКИ?

Щодня ми стикаємося з величезною кількістю токсичних речовин. Вони надходять у наш організм через шкіру, легені та кишечник. Загальна токсична дія складається з чотирьох моментів:

  • фізична дія (травми, запалення, надмірні фізичні навантаження);
  • токсини поживних речовин (консерванти, пестициди, гормони, алкоголь, трансжири);
  • інфекційний вплив (бактерії, гриби, паразити);
  • хімічна дія (ксенобіотики, органічні сполуки).

Кожна людина «токсична». Усі ми щодня піддаємося впливу ксенобіотиків – синтетичних речовин, «чужих життя». При цьому єдине клінічно значуще питання – чи достатньо високий рівень інтоксикації, щоб порушити функції організму? Першою ознакою інтоксикації є підвищення втоми або невелике посилення хронічної втоми. Якщо це ігнорувати, у результаті інтоксикація порушує функції нервової, імунної, ендокринної систем, і навіть веде до передчасного старіння. Протягом останнього століття прогрес у промисловості, індустріалізація та вдосконалення технологій призвели до викиду у навколишнє середовище величезної кількості токсичних елементів. Багатовекторний токсичний вплив на людину сьогодні відбувається з боку вдихуваного повітря, зубних пломб, кремів для шкіри, барвників, батарейок, морських продуктів, овочів, водопровідної води та харчових добавок. Більшість цих шкідливих елементів довго зберігається у навколишньому середовищі після викиду з первинного джерела. Протягом життя людини ці токсичні елементи можуть накопичуватися в тканинах організму, як жир і кістки, і їх розпад або виведення відбуваються дуже повільно. За певних обставин таке зростаюче токсичне навантаження може викликати різноманітні фізичні та психічні порушення, включаючи депресію, тривожність, ослаблення пам’яті та стомлюваність. Навіть при відносно низьких рівнях токсичні елементи мають руйнівну здатність по відношенню до нервів і тканин. Є вагомі клінічні докази їхньої потенційної ролі в ранніх аномаліях розвитку нервової системи, наприклад, стан слабкої концентрації уваги при підвищеній активності, а також при таких старечих нервово-генеративних станах, як хвороби Паркінсона або Альцгеймера.

З хронічною дією токсичних елементів пов’язані захворювання серця, недостатність ниркової функції, респіраторні захворювання, ослаблення імунної функції, шлунково-кишкова дисфункція та підвищений ризик розвитку раку. Особливу загрозу є забруднення продуктів харчування: наявність у їжі пестицидів, гормонів, трансжирних кислот. Трансжирні кислоти надходять в організм із продуктами фастфуду. Жиророзчинні токсини легко абсорбуються, але погано виводяться. Багато жиророзчинних продуктів метаболізму також важко виводяться з організму. Класичні ознаки та симптоми систематичної інтоксикації:

  • хронічна втома та постійна нестача енергії;
  • погіршення розумових здібностей;
  • погіршення різних симптомів при дії хімікатів;
  • побічні чи незвичайні реакції на ліки, трави, вітаміни тощо;
  • побічні реакції на кофеїн;
  • фізичні захворювання за підвищеного ступеня стресу;
  • непереносимість алкоголю та запахів хімічних речовин;
  • мігрень;
  • набряки та темні кола під очима;
  • випадання волосся;
  • вугрові висипання на обличчі та тілі;
  • землянистий колір обличчя;
  • погана переносимість фізичних навантажень.

Поширені ознаки та симптоми дисбалансу жирних кислот:

  • суха шкіра;
  • лупа;
  • часте сечовипускання;
  • дратівливість;
  • порушення уваги;
  • м’які нігті;
  • зниження активності імунної системи;
  • слабкість;
  • стомлюваність;
  • сухе, «некероване» волосся;
  • ламкі нігті;
  • “куряча” шкіра на боковій поверхні рук;
  • погане загоєння ран;
  • тріщини шкіри підошви;
  • екзема;
  • облисіння.

ЩО ТАКЕ ДЕТОКСИКАЦІЯ? Детоксикація– це метаболічний процес, який використовує організм для перетворення та видалення токсинів. Це насамперед процес перетворення жиророзчинних токсинів у водорозчинні для спрощення їх виведення з організму. Одним з основних механізмів самозахисту організму є нейтралізація метаболічних продуктів і токсинів і перетворення їх на розчинні та безпечні побічні продукти, які потім виводяться. З усього процесу фільтрації та детоксикації, який проходить автоматично у нашому тілі, більша частина його проходить у печінці. Печінка приймає на себе удар з боку ендо- та екотоксинів, трансформуючи їх у таку форму, щоб вони могли бути виділені з організму. Крім того, клітини печінки постійно виробляють жир. Якщо жир не виділятиметься в кров, він накопичується в печінкових клітинах і спричиняє їх пошкодження (жирова інфільтрація або жировий гепатоз). Щоб жир виділився в кров, він повинен бути переведений у водорозчинну форму. Це відбувається за допомогою утворення ліпопротеїдів – частинок, у середині яких знаходиться жир, а зовні – водорозчинна фосфоліпідна оболонка. Синтез фосфоліпідів протікає за участю вітамінів В6, В12, фолієвої кислоти.

Фази детоксикації 

Процес детоксикації протікає у 2 фази. 

Фаза 1 – це перша лінія захисту проти токсинів . Ферменти печінки, впливаючи на хімічну структуру токсину, роблять її легшою виведення з організму. Для видалення з організму деяких сполук, включаючи безліч лікарських засобів, достатньо першої фази. Але деякі токсини стають ще агресивнішими після 1 фази і потребують подальших перетворень.
Продукти для покращення процесів детоксикації
У 1 фазі детоксикації ферменти, відомі під назвою цитохроми Р-450 використовують кисень для зміни структури токсичних сполук, ліків або стероїдних гормонів. Більшість токсинів має пройти через 2 фазу детоксикації, тому що в результаті перетворень у першій фазі вони стають ще реакційнішими частинками. У зв’язку з тим, що організм стикається з великою різноманітністю токсинів, існує дуже багато варіантів цитохрому Р450. Загальні рекомендації для поліпшення процесів детоксикації: вживання продуктів, які благотворно впливають на ефективність 1 фази детоксикації та покращують 2 фазу детоксикації. До них відносяться більшість овочів та фруктів, але особливо:

  • хрестоцвіті овочі (броколі, брюссельська капуста, цвітна капуста, крес водяний, наша традиційна білокачанна капуста);
  • цибуля;
  • часник;
  • соя;
  • виноград;
  • ягоди;
  • чорний та зелений чай;
  • трави та спеції (розмарин, базилік, куркума, кмин, макові зерна, чорний перець).

Таким чином, стає зрозумілим, що, відновлюючи процеси детоксикації, овочі та фрукти захищають наш організм від багатьох злоякісних новоутворень.

Фаза 2 – це друга лінія оборони організму, зв’язування токсинів та їх виведення. Фаза 2 ще більше змінює структуру токсину шляхом приєднання водорозчинної молекули. Відбуваються реакції кон’югації (зв’язування) з глютатіоном, гліцином, глюкуроновою кислотою, реакції ацетилювання та сульфатації – великі водорозчинні молекули зв’язуються з токсинами, які пройшли 1 фазу детоксикації. Після 2 фази детоксикації організм отримує можливість видалити трансформований продукт із сечею або жовчю. Для нормального функціонування процесу детоксикації необхідний баланс 1 та 2 фази. Прискорення або уповільнення метаболічних реакцій у будь-якій фазі призводить до накопичення в організмі токсинів та їх проміжних продуктів.

МЕХАНІЗМ ДЕТОКСИКАЦІЇ

Сучасні дані світової літератури свідчать про те, що метаболічні та детоксикаційні процеси відіграють провідну роль у підтримці високого функціонального стану організму, дозволяючи утримувати високий енергетичний потенціал, знешкодити та/або запобігти шкідливим речовинам, що ендогенно утворюються (ейкозаноїди, холестерол,). як і вплив чужорідних токсичних речовин та сполук. Ключова роль у процесі біотрансформації, метаболічних та детоксикаційних механізмів сьогодні відводиться реакціям мікросомального окиснення на мітохондріях. Отже, значну увагу варто приділити вивченню тонких біохімічних (біоенергетичних) механізмів та показників функціонального стану організму (печінки, серця, легенів та ін.), особливо детоксикаційної (ксенобіотичної) та метаболічної функції печінки, визначення місця та ролі молекулярних механізмів ушкодження клітинних мембран, процесів перекисного окислення ліпідів, стану та активності антиоксидантних систем організму. Насамперед, слід зазначити процес мікросомального окиснення речовин за допомогою цитохрому Р-450 (перша фаза детоксикації) та кон’югації з глюкуроновою кислотою, глутатіоном або іншими метаболітами антиоксидантної системи, що утворюються в першій фазі, а також різних інтермедіаторів (друга фаза детокси). Доведено, що індукція першої фази активації ферментних систем, під час якої утворюється значна кількість активних молекул, ініціює розвиток адаптаційних та компенсаторних процесів, пов’язаних з мобілізацією другої фази детоксикації з посиленням процесів кон’югації в умовах депресії системи цитохрому Р-450. Таким чином, більшість медикаментозних та немедикаментозних засобів (ксенобіотики, алкоголь та ін.) здатні призводити до індукції першої фази активації ферментних систем, стимулюючи надмірне утворення активованих метаболітів (як наслідок активації процесів перекисного окиснення ліпідів), здатних пошкоджувати мембрани гепатоцитів, карди клітин. Медико-біологічні аспекти сучасних антиоксидантів широко висвітлено у науково-дослідних роботах. Автори обґрунтовують значну лікувальну та профілактичну дію таких клітинних антиоксидантів, як коензим Q10, цитохром С і Р-450, деяких біоактивних форм амінокислот та їх похідних, препаратів бурштинової кислоти та ін. Ця група біологічно активних сполук здатна в тій чи іншій мірі, а також в залежності від рівня енергетичного статусу організму, суттєво вплинути на оптимізацію процесів мікросомального окислення на мітохондріях, репродукцію та клітинну проліферацію, неспецифічну регуляцію (корекцію) імунного статусу, позитивно впливати на якісний та кількісний склад крові та її біохімічних показників, посилити засвоєння поживних речовин або дію інших біологічних та мембранні структури, підвищити сумарно антитоксичний чи антиоксидантний потенціал тощо. Звертають на себе особливу увагу найбільш значущі елементи (прямої та непрямої) антиоксидантної дії низки біологічно активних речовин, які надзвичайно важливі для організації універсального захисту організму, підвищення його енергетичного, а відповідно, та захисного потенціалу для протистояння несприятливим факторам середовища.

ТЕОРІЯ ВІЛЬНИХ РАДИКАЛІВ

Цей виток розвитку досліджень старіння пов’язані з ім’ям Р. Гершмана (1954 р.), а розвитком ідеї займався доктор Денхем Харман з Медичного коледжу Університету штату Небраска. “Вільні радикали” – це термін, що використовується для опису будь-якої молекули, яка відрізняється від звичайних молекул наявністю вільного електрона. В результаті вільні радикали активно вступають у реакції з іншими молекулами, викликаючи їх зміни та руйнування. У звичайній молекулі електричний заряд збалансований. Електрони утворюють пари, та електрична енергія окремих атомів взаємно компенсується. Атоми, у яких не вистачає електронів, комбінуються з атомами з надлишком електронів та створюють стійку молекулу з рівномірно спареними електронами та нульовим електричним зарядом. Вільний радикал має надлишковий електрон, який створює негативний заряд. Цей електричний заряд змушує вільний радикал прикріплюватися до інших молекул, щоб створити пару узагальнених електронів та досягти рівноваги. Деякі вчені кажуть, що вільні радикали «нерозбірливі» та ламають «щасливі шлюби» спарених електронів у сусідніх молекулах, щоб украсти «партнера» для себе. Таким чином, вони створюють нові вільні радикали та великі ушкодження в організмі. Універсальним механізмом пристосування клітини до умов існування, що змінюються в результаті пошкодження або захворювань, є перебудова обміну речовин і енергії. Практично у всіх випадках, незалежно від етіології захворювання, загальною патогенетичною ланкою в процесі пошкодження є окислювальний (оксидантний) стрес. Окислювальний стрес – стан, при якому антиоксидантні системи клітини не здатні протистояти надмірному утворенню та накопиченню в ній вільних радикалів – молекул із вільним, непарним електроном на зовнішньому рівні. Звичайно, діяльність вільних радикалів в організмі не лише негативна. Без цієї діяльності, тобто без біохімічної електрики ми не змогли б виробляти енергію, підтримувати імунітет, передавати нервові імпульси, синтезувати гормони і навіть скорочувати м’язи. Біохімічна електрика дозволяє нам виконувати ці функції, а саме воно виникає внаслідок руху надлишкових електронів, присутніх у вільних радикалах. Але вільні радикали теж впливають на структуру наших клітинних мембран, створюючи метаболічні відходи, зокрема речовину, відому під назвою ліпофусцин. Надлишок ліпофусцину в тілі проявляється у потемнінні шкіри на певних ділянках – це так звані «вікові плями», які вказують на надлишок метаболічних відходів, що виникають внаслідок руйнування клітин. Ліпофусцин, у свою чергу, заважає клітинам відновлюватися та відтворюватися. Він порушує синтез ДНК і РНК і перешкоджає синтезу протеїнів (знижуючи наш енергетичний рівень і ускладнюючи вибудовування м’язової маси), а також руйнує клітинні ферменти, які необхідні для життєво важливих хімічних процесів. Такі ушкодження, пов’язані з вільними радикалами, починаються від народження і продовжуються до смерті. У молодості їх вплив порівняно мало, оскільки організм має механізми відновлення, які у здорових молодих людей забезпечують робочий стан клітин та органів. З віком вплив вільних радикалів, що накопичився, починає позначатися. Руйнування клітинного обміну – це частина впливу віку на клітини. Більш того, вільні радикали впливають на колаген та еластин – речовини, що підтримують нашу шкіру у здоровому, підтягнутому вигляді, гладкій та еластичній. Ці життєві тканини зношуються під впливом вільних радикалів – процес особливо помітний на обличчі, де складки шкіри та глибокі зморшки свідчать про тривалий вплив вільних радикалів. Інший спосіб побачити згубний вплив вільних радикалів – подумати про них з погляду окислення, тобто процесу додавання кисню речовин. Іншими словами, окиснення, звичайно ж, можна назвати іржею. У цьому сенсі старіння аналогічне покриттю іржею колись неушкодженого шматка заліза. Кисень сам утворює форми, вільні радикали. Навіть при диханні та фізичних навантаженнях організм виробляє кілька вільних радикалів, які прискорюють процеси старіння. Речовини, які борються з негативною дією вільних радикалів – це поглиначі вільних радикалів. Їх називають антиоксидантами. Вони шукають вільні радикали і нешкідливо пов’язують їх, перш ніж вони пристануть до інших молекул. Багато вітамінів, мінералів та інших речовин борються зі старінням, діючи як антиоксиданти. Шляхи можливої ​​корекції змін, зумовлених перенапругою певних систем, мають бути спрямовані на регуляцію та оптимізацію внутрішньоклітинних процесів обміну речовин та енергії. При цьому обов’язково повинні враховуватися специфічні структурні анатомо-морфологічні, функціональні – фізіологічні та біохімічні, – Особливості тканин і органів, що формують цю систему. Одним із центральних завдань залишається визначення шляхів специфічної корекції обмінних процесів для тканин центральної нервової та серцево-судинної системи, печінки та інших життєзабезпечувальних органів та систем. На сьогоднішній день вибір засобів детоксикації в аптеках неймовірно широкий: чаї, БАД, краплі. У своїй основі всі вони складаються з трав, ферментів, антиоксидантів. Ці засоби поєднують сечогінні, проносні та абсорбуючі властивості. Вони в рази підвищують темп роботи печінки та нирок, прискорюючи обмін речовин, а також виводять продукти бродіння та гниття. Але такий, здавалося б, простий і ефективний спосіб має масу мінусів. Неймовірна кількість протипоказань: виразка шлунка, гастрит, захворювання печінки та кишечника. Рослинні компоненти, що входять до таких засобів, можуть викликати алергію та проблеми з травленням навіть у цілком здорової людини. Та й підбирати їх слід дуже обережно, враховуючи стан організму зараз часу, т.к. той самий препарат може діяти по-різному. Ще один важливий аспект: деякі препарати абсорбують не лише токсини, а й мікроелементи із вітамінами. Тому дуже важливим є індивідуальний підбір складу, що дозволяє звільнити організм від вільних радикалів, оновити внутрішні органи, запустити механізми самовідтворення нових, молодих клітин органів і тканин. Це є запорукою своєчасного позбавлення органів і систем токсинів і метаболітів, тим самим забезпечуючи уповільнення вікового «зносу» організму. враховуючи стан організму зараз часу, т.к. той самий препарат може діяти по-різному. Ще один важливий аспект: деякі препарати абсорбують не лише токсини, а й мікроелементи із вітамінами. Тому дуже важливим є індивідуальний підбір складу, що дозволяє звільнити організм від вільних радикалів, оновити внутрішні органи, запустити механізми самовідтворення нових, молодих клітин органів і тканин. Це є запорукою своєчасного позбавлення органів і систем токсинів і метаболітів, тим самим забезпечуючи уповільнення вікового «зносу» організму. враховуючи стан організму зараз часу, т.к. той самий препарат може діяти по-різному. Ще один важливий аспект: деякі препарати абсорбують не лише токсини, а й мікроелементи із вітамінами. Тому дуже важливим є індивідуальний підбір складу, що дозволяє звільнити організм від вільних радикалів, оновити внутрішні органи, запустити механізми самовідтворення нових, молодих клітин органів і тканин. Це є запорукою своєчасного позбавлення органів і систем токсинів і метаболітів, тим самим забезпечуючи уповільнення вікового «зносу» організму. Тому дуже важливим є індивідуальний підбір складу, що дозволяє звільнити організм від вільних радикалів, оновити внутрішні органи, запустити механізми самовідтворення нових, молодих клітин органів і тканин. Це є запорукою своєчасного позбавлення органів і систем токсинів і метаболітів, тим самим забезпечуючи уповільнення вікового «зносу» організму. Тому дуже важливим є індивідуальний підбір складу, що дозволяє звільнити організм від вільних радикалів, оновити внутрішні органи, запустити механізми самовідтворення нових, молодих клітин органів і тканин. Це є запорукою своєчасного позбавлення органів і систем токсинів і метаболітів, тим самим забезпечуючи уповільнення вікового «зносу» організму.

Хусід Ольга Володимирівна
анти-ейдж терапевт клініки ANACOSMA