Популярна французька газета Le Figaro опублікувала статтю, в якій розказує про Асоціацію «No Scar» та допомогу одному з пацієнтів ANACOSMA, що постраждав від війни.
З повним перекладом статті ви можете ознайомитися нижче.
_______________
Мобілізація в Україні для відновлення розбитих облич війни: розповідь спецпредставника «Фігаро»
Астріг Агопян
Опубліковано 02.01.2023 о 19:33, оновлено 02.01.2023 о 20:26
ЗВІТ – У той час як вогнепальні поранення залишаються рідкісними і в основному стосуються військових, від ворожих атак страждає багато цивільних осіб.
Спецпредставник у Києві
Клієнти клініки ANACOSMA в Києві зазвичай мають більш ніж ідеальну зовнішність. Збільшення грудей, ринопластика, підтяжка обличчя… З фотографій на стінах молоді жінки з дивовижними тілами посміхаються відвідувачам, які сподіваються колись бути схожими на них.
Але в останні місяці пацієнти пластичного хірурга Павла Денищука не зовсім такі. Поранені внаслідок російських атак військові та мирні жителі[1] приходять сюди, щоб відновити свої обличчя та тіла. Відключення електроенергії не оминули клініку, якій довелося придбати генератори.
Дуже важливо також спробувати покращити й естетичний аспект, щоб постраждалі знову відчули себе людьми.
«По-перше, це операції з порятунку життя. Але після цього, навіть якщо людина вижила, коли вона спотворена, дивиться в дзеркало і відчуває себе монстром, це має серйозний психологічний вплив. Дуже важливо намагатися покращити й естетичний аспект, щоб постраждалі знову відчули себе людьми», – пояснює хірург.
Доктор Денищук є одним із 40 хірургів, які на сьогодні приєдналися до Асоціації «No Scar», метою якої є надання реконструктивної хірургії та лазерних процедур для відновлення зовнішнього вигляду поранених українців.
Створена в березні 2022 року спеціалістом з медичного маркетингу Юлією Демцовою Асоціація вже отримала понад 300 запитів. Сорок людей вже прооперовано. «Ці операції коштують кілька тисяч євро, і вони не відшкодовуються страховкою, тому що вони не вважаються «життєво необхідними», – пояснює Юлія. «Але постійно переглядаючи новини та зовнішність всіх цих поранених людей, я сказала собі, що щось обов’язково потрібно зробити, щоб допомогти їм відновитися», – додає вона.
Дмитро Суходольський, 37-річний програміст, один з тих, хто «дивом врятувався» та чиї тіла були понівечені війною. Цей командир, який уже відслужив в українській армії три роки у 2014 році, знову вступив на службу у перші дні російського вторгнення. Після служби в президентській бригаді, під час якої отримав медаль за збиття чотирьох ракет, був направлений на Харківщину й на початку травня брав участь в українському контрнаступі.
«Ми просувалися дуже швидко, відвойовували свою землю, але наша помилка, ймовірно, полягала в тому, що ми не встигли убезпечити звільнені території, які ми відвойовували у росіян», – пояснює Дмитро.
11 травня у Питомнику, коли він разом із трьома українськими військовими їхав вперед, диверсійна група з п’яти російських військових влаштувала їм засідку. «Вони були всього за 10 метрів від нас і вели вогонь з автоматичної зброї. Водій загинув. Я не все пам’ятаю. Прокинувся в палаючій машині, хотів подзвонити дружині, але не було мережі. Я пам’ятаю гарячу кров, що мені наклали джгут, потім госпіталь», – розповідає командир.
Болісні нагадування
Загалом 17 куль пробили його тіло, не зачепивши жодного життєво важливого органу. Дмитро втратив зір на лівому оці, і сьогодні все його тіло помітно ушкоджене – немає ані сантиметра гладкої шкіри. Йому важко ходити та рухатися. Кожен невпевнений крок у супроводі його собаки Снікерса – це перемога.
Його шрами притягують погляди. «Мені не подобається, коли люди дивляться на мене через це. Днями один хлопчик запитав мене біля мого дому, що трапилося з моїм оком. Люди дивляться на мою шию, руки… Все це змушує мене почуватися ніяково», – каже програміст. Завдяки доктору Деніщуку та Асоціації Дмитру було зроблено операцію на обличчі та шиї. Червоні нарости на шкірі все ще видно. Ще кілька місяців йому доведеться проходити процедури та лазерні сеанси.
«Я приховую шрами на тілі одягом, я не хочу постійно розповідати, що зі мною трапилося. Я дуже переживаю за це літо, тому що мої ноги теж повністю в шрамах. Можливо пізніше я зроблю тату… Я ніколи не хотів, але сьогодні я вважаю, що це гарне рішення, щоб приховати сліди нещасного випадку», – видихає він.
У той час як вогнепальні поранення залишаються рідкістю і в основному стосуються військових, які знаходяться найближче до лінії фронту, багато цивільних осіб постраждали від атак безпілотників і ракет. Це випадок Катерини Кучинської, 31 рік. Ця молода банкірка пішла добровольцем до НУО «Фортуна» на початку війни. 2 березня під час роздачі їжі на блокпосту в її рідному місті Коростені безпілотник скинув вибуховий пристрій, внаслідок чого двоє людей загинули, а п’ятеро отримали поранення.
«Моє тіло було в дірах, обличчя в крові, військові думали, що я мертва. А потім я поворухнулася – нічого не боліло – через шоковий стан, напевно, нічого не відчувала», – згадує молода жінка.
Уламки металу та скла пробили її тіло та легені, операція врятувала їй життя. Але сьогодні Катерині нестерпно щодня бачити свої шрами – болючі нагадування про той жахливий день. Після нової операції в червні молода жінка повинна кілька місяців проходити лазерні сеанси, щоб зменшити фізичні сліди травми.
«Звичайно, сиренами, відключеннями світла та вибухами в Києві мене постійно повертають до війни, яка триває. Але усвідомлення того, що незабаром я більше не буду нести на собі слідів російського вторгнення, позитивно впливає на моє життя», – підсумовує молода жінка.
Юлія, засновниця «No Scar», наразі співпрацює з гінекологами, щоб найближчим часом мати можливість надавати допомогу також жертвам зґвалтувань та сексуального насильства.
Le Figaro.fr: – https://www.lefigaro.fr/international/en-ukraine-la-mobilisation-pour-reparer-les-gueules-cassees-de-la-guerre-20230102