ВИСТАВКА ГРАВЮР В ANACOSMA

Портрет Елеонори Гвін

Люба мати або щасливе сімейство

Дитячий портрет графа Дортуа і Мадмуазель Клотильди

Красивий сон

Урок іспанської

Нагороджений пастух

Портрет Елеонори Гвін (Eleanor Gwyn) на тлі пейзажу в образі пастушки з ягняти під рукою (створений 1673, папір, різцева гравюра). Peter Lely.

Внизу напис із двома рядками англійських віршів: «Багато творів створено з рисами мадам Гвін, але жодна з них не може передати її дотепність…».

З історії: Нелл Гвін була коханою жінкою короля Карла II, художник Пітер Лелі написав багато її портретів. Голі груди – як один з пікантних натяків на любовний зв’язок з королем Англії.
Така ж є в колекції British Museum, передана у фонд музею з колекції Самюеля Вудберна 1848 року.

Елеонора дуже загадкова особистість для сучасних дослідників. У її біографії багато неясностей, і більшість інформації про неї заснована на чутках, плітках, анекдотах, сатиричних віршах, щоденниках та листах.

Елеонора росла у бідній родині. Її батьки померли, і за однією з версій дівчинка виховувалась у публічному будинку. Там вона й працювала — наливала напої гостям. Пізніше дівчина завела роман із забезпеченим чоловіком. Він винаймав їй кімнату і влаштував на роботу до місцевого театру. Менш як за рік вона вже стала членом трупи. Англія тоді була першою країною, де жіночі ролі почали грати самі жінки.

Елеонора зустрілася з королем Карлом II у квітні 1668 року. Вони були у сусідніх ложах на спектаклі «Вона була б, якби змогла». Усю виставу монарх фліртував із дівчиною. Потім він запросив її на вечерю зі своїм братом герцогом Йоркським. 8 травня 1670 року Елеонора народила Карлові сина. Це була п’ята дитина монарха від його незліченних фавориток.

Елеонора іноді користувалася становищем улюблениці короля. Вона кілька разів вмовила Карла II відкрити сирітські притулки, лікарні для бідних, будинки для літніх та інвалідів. Так дівчина віддавала данину своєму минулому.

У 1685 році Карл II помер, але він заповів своєму наступнику піклуватися про Елеонору. Через два роки вона перенесла інсульт, через який її паралізувало з одного боку. Через місяць стався другий удар — Елеонора виявилася прикутою до ліжка. 14 листопада 1687 року вона померла від апоплексичного удару – її серце не витримало. Елеонора заповідала майно своєму синові, а також просила роздати гроші бідним, частину коштів витратити на викуп боржників із в’язниць. Навіть після смерті вона не залишила тих, хто був у такому становищі, як вона колись.

Велика різцева гравюра по картині Грьоза (Greuze 1725-1805 рр.), «Улюблена мати або Щасливе заміжжя» початок XIX століття (близько 1825 року). На ній зображена зворушлива домашня сцена: праворуч мати, оточена дітьми, у центрі жінка старшого віку (можливо бабуся) і зліва — батько, який повернувся з вдалого полювання, здивований і захоплений цією сценою.

Гравюру виконав відомий майстер-гравер Жан Массар (1740-1822 рр.), завдяки своїй важкій праці та таланту він став одним із найвідоміших майстрів Франції.

Автор гравюри Жан Массар був сином фермера і приїхав до Парижа в 1756 році, щоб працювати в бізнесі і почав продавати книги. Намагався у вільний час, а іноді й уночі, скопіювати гравюри, які були у нього під рукою. ЖанБатіст Грьоз (відомий художник), якому він передавав свої малюнки, підбадьорював його і давав поради. Завдяки своєму завзяттю він досяг успіхів в цьому напрямку. Незабаром він гравірував роботи свого тодішнього модного майстра та прославився як інтерпретатор. За словами Ентоні ван Дейка, він відповідав, серед іншого, за королівську родину; портрети Людовіка XVI, Марії-Антуанетти, графа д’Артуа; віньєтки для Les Métamorphoses d’Ovide і творів Жана Расіна, жанрові сцени, релігійні сюжети італійських художників, важлива і плідна
робота.

Досконале знання гравюри та скрупульозність принесли йому прийом в Королівську академію у 1785 році.
У 1786 році з’явилися перші гравюри з Galerie du Palais Royal, видані під керівництвом Жака Куше та Жака Буйяра, у створенні яких брали участь Массар та його сини.

Різцева гравюра авторства Боварле, видання 1767 року, з картини художника Друе (з пластини (500/ 365 мм) –
картина, за якою була створена гравюра зберігається у Луврі. Це Дитячий портрет графа д’Артуа та мадмуазель Клотильди – його сестри, що сидить верхи на кізці.

Автор по праву вважається найкращим майстром у зображенні дітей з царюючих династій. Ця робота відрізняється легкістю, витонченістю та величезним професіоналізмом у зображенні тонких деталей (мережі, стрічки, камзол та інші деталі гардеробу). Граф д’Артуа згодом став королем Карлом X.

Майбутній імператор Франції граф Дортуа народився 9 жовтня 1757 року у Версалі, в монаршому сімействі. Карл був шостою дитиною та п’ятим хлопчиком. Двоє старших братів померли у дитячому віці, тоді як двом іншим судилося зайняти французький престол. Зовнішня політика короля була спрямована на відновлення міжнародного авторитету та влади Франції. Інтелектуальне, літературне та художнє життя Франції в роки його правління отримала новий поштовх до розвитку. Він видав укази про обмеження свободи преси та скорочення кількості виборців, чим викликав відкрите повстання у Парижі.

Народне невдоволення вилилося в липневу революцію 1830. Карл Х вважав за краще не ризикувати, і не тільки сам зрікся французького престолу, але й змусив зробити це свого старшого сина, герцога Ангулемського. Карл Х із сім’єю знову вирушив у вигнання до Великобританії, а потім перебрався до Австрійської імперії. Помер монарх від холери 6 листопада 1836 року.

Гравюра “Красивий сон” (Le Joli Dormir). З картини E.Jeaurat (Франція, 18 століття, папір, різцева гравюра). Зображена молода дама в розкішному одязі, що поринає в солодкий сон. Вірші внизу французькою: «… безсумнівно час сну у тому, щоб заспокоїти ваші зітхання..».

Одна з цих гравюр знаходиться в Ермітажі.

Картина Шарля-Андре ван Лоо (1705-1765), французький придворний художник епохи рококо, улюбленець маркізи де Помпадур, знаний художник при дворі Людовіка XV. Він походив із старовинної родини художників, вихідців із Фландрії.

Гравер — відомий Жак Фірмен Боварле (1731—1797). Дві з його трьох дружин також володіли мистецтвом гравюри.

Гравюра датується другою половиною XVIII ст. і належить до класичного періоду робіт митця.

Картина написана Франсуа Буше (1703–1770 рр.). Буше відродив «пасторальну традицію» у французькому мистецтві.

Ця чудова гравюра 18 сторіччя паризького гравера Робера Гайяра (1722-1785) – яскравий приклад розкішного мальовничого стилю Буше.

Пастух, що лежить, грає на сопілці біля стежки, якою проходить гарненька селянська дівчина. Дівчина підносить йому вінок із весняних квітів.