Лікування грижі

Симптоми залежить від типу грижі. У деяких випадках може бути ніяких симптомів.

Для пахових, стегнових, пупкових та післяопераційних гриж симптоми можуть включати:

• Явний набряк під шкірою живота чи паху. Він може бути болючим і може зникнути, коли ви ляжете.
• Відчуття тяжкості в животі, яке іноді супроводжується запорами чи кров’ю у калі.
• Дискомфорт у животі або паху при підйомі або нахилі.
• Відчуття печіння чи болю у набряку
• Слабкість чи тиск у паху
• Печія
• Труднощі ковтати
• Стріляючий біль
• Блювота
• Запор
• Біль та набряк навколо яєчок

Симптоми грижі стравохідного отвору діафрагми можуть включати печію та біль у верхній частині живота.

Грижі зазвичай не проходять самі собою, і часто хірургічне втручання — єдиний спосіб їх усунення. Хірург на консультації підбирає метод пластики, який найкраще відповідає вашим потребам.

Операція з видалення грижі може бути виконана одним із трьох методів:

1. Відкритий (традиційний) метод. Хірург репозиціонує грижу і, якщо відбувся утиск кишківника, видаляє частину органу, до якої не надходив кисень. Пошкоджену стінку м’язів часто відновлюють спеціальною хірургічною сіткою або тканиною. Відкритий доступ передбачає розріз 4 см через який відбувається фіксація сітки. При цьому доступі є можливість якісного огляду для хірурга під час операції. Хірург ховає рубець у пупок. Операція пахової грижі найчастіше проводиться при місцевій анестезії. Спинальна анестезія не рекомендується [2].
2. Лапароскопічний метод. Все частіше герніорафія виконується з використанням лапароскопа, тонкого інструменту, який потребує менших розрізів і передбачає більш короткий період відновлення та менший післяопераційний біль. Але загальна довжина розрізів при лапароскопії може перевищувати довжину рубця при відкритому доступі. Недоліками також є: загальний наркоз, при якому живіт наповнюється вуглекислим газом, що призводить до менш надійної фіксації сітки та можливих рецидивів. Лапароскопічний підхід може бути розглянутий, якщо грижовий дефект великий або у пацієнта підвищений ризик розвитку ускладнень рани [3].
3. Преперитонеальний доступ виконується з використанням таких самих технічних засобів, як і лапароскопічний через проколи. Мінуси: відсутність фіксації сітки, що призводить до її небажаного переміщення з часом; цей доступ триваліший у проведенні; підвищений ризик ушкодження органів, з яких утворилася грижа.

Список використаної літератури:

1. HerniaSurge Group. International guidelines for groin hernia management. Hernia. 2018 Feb;22(1):1-165.
2. Rosenberg J, Bisgaard T, Kehlet H, Wara P, Asmussen T, Juul P, Strand L, Andersen FH, Bay-Nielsen M; Danish Hernia Database. Danish Hernia Database recommendations for the management of inguinal and femoral hernia in adults. Dan Med Bull. 2011 Feb;58(2):C4243.
3. Henriksen NA, Montgomery A, Kaufmann R, Berrevoet F, East B, Fischer J, Hope W, Klassen D, Lorenz R, Renard Y, Garcia Urena MA, Simons MP; European and Americas Hernia Societies (EHS and AHS). Guidelines for treatment of umbilical and epigastric hernias from the European Hernia Society and Americas Hernia Society. Br J Surg. 2020 Feb;107(3):171-190.